Не знаю як там ментальність інших, а мої уподобання залишились зі мною і чомусь ніяким чином не змінились. Приміром у вівторок 16.01.2018 при -13°C я поперся до Бару на базар, і чи то душа ще не відійшла від поїздки в Охрімівці, і їй знову захотілось екстриму, чи то, як люблять казати інші, дупа в пошуках пригод вимкнула голову, та як би то не було - я поїхав ВЕЛИКОМ по ланцюгову електропилу.
(Так, я знаю, що менталітет і уподобання - речі різні і часом навіть не сумісні, але про свою ментальність писати не з руки.)
(Так, я знаю, що менталітет і уподобання - речі різні і часом навіть не сумісні, але про свою ментальність писати не з руки.)
У моїх батьків бензопилка вкотре вийшла з ладу, ремонтувати її далі вже не видно сенсу тому вирішили для побутових потреб придбати електричну.
Звісно, що я відправився до Каліберди Сергія, котрий спеціалізується на бензопилах та мотокосах.
Він поставив мене перед важким вибором лише серед двох представниць захоплюючого світу електропил:
Вибір я зробив, як блондинка: під кольори велосипеду. ;)
Добре, що приїхав по електро-, а не бензопилку, бо вибрати довелося б вже не серед двох штук, а серед кількох десятків... Жартую.
А якщо серйозно - то Сергій до такого вибору вас просто недопустить: перед тим, як щось вам продати він вміло проконсультує вас з приводу будь-якого товару із свого асортименту, розпитає для яких потреб вам потрібен той чи інший засіб, підбере саме ту річ, яка вам необхідна зваживши на ваші потреби, уподобання, фінансовий ліміт, зробить приємну знижку, а буває навіть, що й відмовить від необдуманої покупки у його крамниці. Словом цей продавець працює з душею і для душі, а не для того, щоб щось там комусь впарити: веселий кмітливий щирий відповідальний та завжди привітний - така у нього ментальність, яка до речі також не міняється.
Затарившись в Каліберди, поїхав провідати своїх друзів Скалецьких, менталітет у яких до речі також не міняється: вони завжди готові допомогти, привітні, щирі і в мороз знайомого велосипедиста не відпустять без гарячого чаю. (чим я безсовісно скористався)
Як не крути, але в цей день потрібно було повертатись додому. І для зворотнього шляху було вирішено обрати іншу дорогу: в Бар їхав ялтушківською трасою, а назад - козарівською дорогою через Чемериси-Барські. Якби не поворот перед Барською горою та не збіг обставин з побаченим, що зайняло мій мозок думками на наступні 18 кілометрів цієї статті могло б і не бути, але деякі події стались і мені кортить поділитись щоб зайняти тепер ваші думки...
Так от повернув я направо і невдовзі вже був біля підніжжя Лисої Гори.
І тут я отетерів: на неї вже не піднімешся в сідлі тією стежкою де ми раніше тренувались брати крутий підйом. Там тепер будують сходи.
Не думаю, що поява сходів на "Лисуху" велика прикрість для кількох велосипедистів (які час від часу там випробовували сили, вправність, гальма, а інколи ворота навпроти та міць своїх кісток об них - це вже кому як везло) - швидше це радість для туристів, які захочуть піднятися на горб помилуватись краєвидами, от тільки чи довго протримаються дерев'яні сходи? І тут знову тенькнула думка, що ментальність наших людей не змінна: хочемо зробити краще, стараємось, але якось не думаємо про майбутнє. Чи, може, думаємо? Мені дуже хочеться вірити, що цей підйом буде посильний для людей з колесками. Якими? Ну, приміром як на Лису Гору потрапить людина з коляскою, і не важливо чи то мама з коляскою чи хтось самостійно у візку? Якщо хтось робить такі місця доступними - то чи доступними для всіх? Ну і інше питання як довго проживе дерев'яна конструкція? Чи це чорновик, щоб подивитись як виходить і потім переробити на віки?
Ще один цікавий факт - це велосипедна парковка під Лисою Горою.
З першого погляду складається враження, що тут, як мінімум, має бути якийсь невеличкий мінімаркет. Але як мені розповіли - вона (велопарковка) для відвідувачів гори, тобто на горі заплановане місце для кемпінгу, оглядова площадка... Якщо так - виникає питання: а будка охоронця на цій парковці буде? Проектанти, ви що дійсно вважаєте, що велотурист залишить свій ровер біля дороги, а сам кудись піде милуватись краєвидом на ваше місто?
І заліза на конструкцію не пожаліли, от тільки навіщо такі довгі? Є ж технічні вимоги до таких конструкцій (наприклад, в нашому місті), де сказано розміри. Але де там? Добре, що хоч одна від одної стоять на достатній відстані, за що тим, хто встановлював низький уклін, певно, що й відступ від бордюру був би нормальним, якби не така довжина стійок. ;)
З другого погляду знову виринає думка, що ментальність наших людей на краще не міняється:
Об конструкцію, яка стоїть обабіч дороги просто шкрябають взуття від болота, напевно ще й конструктора паскудять, що перемичка зависоко, і значок велопарковки їх зовсім не бентежить та не викликає ніяких думок.
При детальному розгляді стійки склалось враження, що її робили ті ж самі люди, що паркувальні стійки до міської ради та до магазинів "мобістар"+"вишиванка", якщо так - тоді й не дивно чому конструкція довша, ніж потрібно, могла бути взагалі ось така:
Ой забув сказати, що в 2016 це залізо могло стати під міську раду, але тоді працівник мерії мав необережність сказати мені, що готові велопарковки, і якщо я маю бажання - можу на них поглянути. Ну, я і "поглянув"...
На виробництві зовсім не чекали такого гостя, про вимоги до паркувальних стійок вони не чули і замовник (міська рада, яка на час замовлення вже з добрий місяць як прийняла та ухвалила ті самі вимоги) словом не обмовився, а крім того "ми (тобто робітники металобази) такі молодці, що вже півміста користується нашими парковками і ще ніхто, окрім тебе (тобто мене) нічого не казав і не жалівся... Крім того які вимоги, коли замовник платить - то робимо так, як він хоче і ми не збираємось його переконувати, що його бажання не правильне".
На виробництві зовсім не чекали такого гостя, про вимоги до паркувальних стійок вони не чули і замовник (міська рада, яка на час замовлення вже з добрий місяць як прийняла та ухвалила ті самі вимоги) словом не обмовився, а крім того "ми (тобто робітники металобази) такі молодці, що вже півміста користується нашими парковками і ще ніхто, окрім тебе (тобто мене) нічого не казав і не жалівся... Крім того які вимоги, коли замовник платить - то робимо так, як він хоче і ми не збираємось його переконувати, що його бажання не правильне".
Хоча того разу все ж таки давала міська рада свій ескіз:
Словом, через [Т'АМ УЙОВТ БОЙ] згодом біля будівлі міськради з'явились п'ять відмінних стійок без жодного креативу. Але й при встановленні не обійшлось без чарівних "п{6 літер вирізано цензурою}н", ось погляньте на фото:
Бачите попід крайню стійку чітку лінію - межу в кольорі цементної стяжки? ;)
Так от, той самий працівник мерії повідав мені коли буде робитися площадка та покликав прийти, проконтролювати. Ну, прийшов, переміряв приготоване заглиблення - виявилось, що короткою буде площадка: біля плитки на півметра, а з боку газону - на 30см...
Звісно, що моя поява ні для завгоспу будівлі міськради, який керував процесом, ні для працівників з бар-благоустрій (їхнє діло маленьке - начальник сказав слухатись завгоспа) нічого не означало, так само нічого не означало й моє зауваження, мені відповіли: "Ми докопувати не будемо, лопат немає", до речі і мені також не дали це зробити, навіть тоді, коли я зганяв по лопату і хотів докопати сам. Натомість від завгоспа почув насмішкувато-цікаву історію про те, що йому ніхто не давав креслень, і, що зекономлені матеріали йому вдома також згодяться...
Словом плюнув я на це діло та пішов працювати на памп-трек, а дорогою просто зателефонував Олексію Голубкову - тодішньому заступнику міського голови, ввів його у курс справи, ну і пояснив, що нормальна парковка біля міськради може бути у двох випадках: або розширити площадку і ставити п'ять запланованих стійок, або залишити так як є і коли стяжка задубіє ставити чотири. На момент дзвінка Олесій був на Сході. Не знаю як, але площадка розширена і стійок там п'ять. Олексійова ментальність, схоже, також не міняється, бо зрештою політичні справи він зі своєю відвертістю та прямолінійністю полишив та повернувся у армію. В усіх велосипедних справах, в яких я просив чи прошу його про допомогу він завжди допомагає, в тих, які розтягуються по часу - дзвонить і звітує про хід виконання як старшому молодший, що мене завжди сильно вражає і дивує: бо за віком і за рангом я молодший.
А потім феєрична стаття в газеті з анонсом відкриття "ПЕРШОЇ В МІСТІ ПРАВИЛЬНОЇ" велопарковки... Ех, я б на місці Йосипа Едуардовича Кібітлевського образився - він без жодних технічних рекомендації, не будучи закорінілим велосипедистом, ще задовго до того, як в Барі з'явилась велоспільнота, яка почала говорити про зручності для велосипедистів, на прохання своїх студентів знайшов все необхідне, щоб з першого разу зробити паркувальний майданчик так, щоб його ніколи не довелось переробляти.
І ще для порівняння: якось ми групою їхали містом, зупинились біля парковки коледжу транспорту та будівництва, і мені вистачило нахабства відкрити рота та зробити Йосипу Едуардовичу зауваження, мовляв все добре, от тільки накриття не вистачає. На що він відповів: "Дякую за критику. Знаю, що потрібно зробити навіс, але все одразу не можу", - а за місяць після цієї розмови накриття над парковкою було поставлено і це все ще до відкриття "першої в місті правильної велопарковки", але чомусь в газетах про це не писали.
Креативну купу металобрухту я знову побачив, коли встановлював парковки біля першого відділення Нової пошти. Поселилась вона біля музичної.
Мда.., на мою суб'єктивну думку, менталітет окремо взятих людей не міняється, він може змінитись лише в майбутньому в наступних поколінь, а як саме - залежить від нас самих, якщо ми хочемо змін на краще потрібно рівнятись на кращих, думати про майбутнє, робити для людей, а не для відмазки чи для галочки, бути своїм дітям гарним прикладом для наслідування.
Коментарі
Дописати коментар
veloБар