Зима...

Як вам вид із вікна?

Я не про заросле бур'янами не жиле сусідське подвір'я, а про те, що тридцять першого січня у вікно не видно жодної грамульки снігу, ну от гет краплиночки не знайшов: навіть на вулицю виходив у пошуках. Заглядав у темні шпарини та тінисті закутки, в яких буває, що й у квітні можна знайти добру жменю снігу після гарної зими, а тут - у-у, нема та й все.

А ще три дні тому, у неділю, якщо бути точнішим, все було зовсім інакше.

Панорамка на "Чорний ліс" - і це не вступ до страшилки - це його назва.
Не судіть сторого за знимку - я її монтував з двох окремих кадрів довше, ніж писав саму статтю.

Можна було побачити клаптик зимового весільного вбрання, і хоч виглядало воно зовсім по-літньому - бо було аж занадто тоненьким і подекуди крізь нього проглядало... (все й проглядало, що не сховалось під снігом, але навіть те, що було зовні було твердим і зовсім не липло до коліс: я про болото, а ви про що подумали?)

Мій Джантик дуже полюбляє позувати для фото, тому на знімках його задоволену мармизу можна зустріти набагато частіше, ніж мою.

Ну, ви напевно подумали, що мені знову не сиділось вдома, і мене знову кудись понесло, якщо так - то ви частково помиляєтесь: мене таки знову понесло, але вдома мені сиділось би як найкраще, особливо біля теплої грубки (це такий майже універсальний опалювальний прилад) із горнятком запашної кави, звуками улюбленого Radio ROKS та ціленаправленим длубанням у інтернеті...

Ех, добре в теплій хаті, але час від часу треба і на ринок до міста, причому не стільки мені, скільки моїм батькам: купити того, сього та ще трішки оцього, і не забути спитати про тойго та відвезти цейго. Іншими словами, най краще вони побудуть у теплій хаті, а я привезу з міста те, що їм потрібно.

Мати, як завжди, наполягала, щоб до міста їхав автобусом...

-Угу. Це ж вставати о шостій, платити майже "зеленку" (двадцяку) за проїзд в однин бік, потім галопом по місту у справах і назад на автобус, щоб не запізнитись + знову відвалити за сумнівний комфорт майже "зеленку"; а всі розмови з друзями, яких можна випадково зустріти, зводяться тільки до "привіт-пока". Ну, ви зрозуміли - це кілька дрібних пояснень чому велик - краще.

А ще він краще тим, що можна бути ближче. Ближче до всього: до світу, до природи, до зими, до її старань та до її витворів. Так-так, саме до її старань і витворів: вона цілісіньку ніч старалась-трудилась, плела неймовірне мереживо з туману та сльоту і вдягала у нього все довкола.

Це був перший іній, який я побачив цьогоріч зблизька. І вам пропоную поглянути - бо ж за буденними справами могли і не помітити.

Тут я намагався зробити знімок кристалів, фоток зробв штук двадцять, а от вибрати, як виявилось, не було що: макро - цікава і важка річ, особливо телефоном, і особливо для мене.

Для мене ліс взимку - це щось неймовірне. А ви що скажете?

Всі дерева, як дерева, а от те, що в центрі кудись шпацерує. Воно явно в русі - придивіться уважніше.

Акації ніколи не проґавлять можливості хоч на мить вдягнути святкові білі шати.

Джантик "прихилив коліно" перед зеленоокою принцесою лісу, хоча для стороннього ока його реверанс міг би виглядіти так, наче задивившись на ґав, я просто навернувся в засніженій колії.

Зупинка біля сосонки була того варта. Погляньте-но на китиці верхівок її гілки. Як часто ви бачили подібне?

Коли мені потрапляють ягоди шипшини -  не пропускаю нагоди ними поласувати, але цього разу я втримався. Як можна понівичити те, що хтось дбайливо створював?

А за Чорним Лісом - чорний асфальт, одна із доріг до міста.

А от назад вже їхав "білою" дорогою. :)

Це за Чемерисами-Барськими.
Жінки після торгів з клунками повертаються з базару додому - у Шершні. Роздивились? Погано видно, але розвію ваші припущення - у них не по три ноги, просто вони котять велосипеди, навантажені по зав'язку.

І ще одне фото: картина, яку можна побачити майже по всіх польових дорогах.

Зліва пень, справа невеличка купка ріща (хмизу) - все, що залишилось від акації.
Це дуже часто зустрічається у лісополосах між полями. Паливо нині дороге, от і ріжуть люди на дрова все, що можуть заволокти додому.

І на завершення: у неділю декому все-таки не сиділось вдома.

Якщо вам повезло і ви в друзях у цього чарівного створіння - то навіть зможете побачити невеличке відео про її невинне кохання. Але це вже інша і чужа історія.